Комунальний заклад освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 384" Дніпровської міської ради




Новини Дніпра

Сторінка фізінструктора

 

 

 

 

Алгоритм  діяльності педагога по створенню здоров’язберігаючої системи в ДНЗ. 

1.Усвідомлення ступеню впливу педагогічної діяльності на стан здоров’я та фізичний розвиток дитини. А саме:
мотиваційну (бажання та інтерес займатися
фізкультурою);
емоційну (позитивність почуттів та настроїв
на фізкультурі);
вольову (надання свободи вибору діяльності
дітям на фізкультурних заняттях).
2. Оволодіння інструктором з фізкультури головними компонентами професійної діяльності:
культурою взаємодії з дитиною.
3. Усвідомлення того, що здоров’я та емоційне благополуччя дитини – первинне, а програми, завдання – це мета дорослих, це вже потім.
4. Психологічна підготовка інструктора з фізичної культури, яка має три компонента:
психологічна культура;
психологічна компетентність в педагогічній 
діяльності;
усвідомлення свого внутрішнього потенціалу,
сильних та слабих сторін своєї особистості. 

5. Інструктор з фізичної культури повинен пам’ятати , що дитина приймає світ емоціями та почуттями, а не інтелектом.
6. Особливу увагу приділяти провідному виду діяльності – грі, (здебільшого творчій).

План – програма роботи по оздоровленню хребта.

І. Організаційно – виховна робота з дітьми :
1. Профілактично – корекційна робота по виправленню порушення осанки;
2. Організація різних форм роботи з фізичної культури з використанням системи Поля Брегга по зміцненню хребта ;
3. Заняття з плавання в басейні;
4. Заняття – бесіди „ Я і моє тіло”, „ Що ми знаємо про хребет?”, „Вчись сидіти правильно”.
5. Вікторина „ В країні рухів”.
6. Фізкультурне свято сумісно з батьками. 
7. Читання художньої літератури : „Я та моє здоров’я”.

ІІ. Робота з батьками:
1. Консультація спеціаліста лікаря – ортопеда, „Хребет – основа здоров’я”.
2. Бесіда „ Вітаміни і мінерали - основа здорового хребта”.

ІІІ. Робота з вихователями:
1. Тематичний семінар : „Оздоровлення хребта за системою П. Брегга.”
2. Консультація лікаря „ Хребет – основа здоров’я”.
Практичне заняття „ Фізичні вправи по оздоровленню хребта за системою П. Брегга.


Комплекс ігор на розвиток рухової творчості дітей за методикою В. Шебеко

Гра « Мотузка»
Інструктор з фізичної культури:
- « Діти! Погляньте, у мене в руках мотузка. Давайте покажемо «неживу» мотузку» (Діти, лежать на животі, випрямляють руки і ноги).
- А зараз мотузка « жива». Вона крутиться на місці. 
(Тіло дитини витягнуте, хвилеподібні рухи всім тулубом).
- Мотузка робить коло. 
(Діти,лежать на боці, руками дотягуються до ніг).
- Мотузка піднімається і тримається прямо.
(Діти встають, руки піднімають вгору, в такій позі повільно кружляють).
- Мотузка падає, потім знову піднімається.
( Діти повільно присідають, а тоді знову випрямляють тіло).
- Покажіть, що ще може робити «жива» мотузка?
(Діти придумують інші рухи).

Гра « Кораблик»
Інструктор з фізичної культури:
– Багато хто з вас, діти, плавали на кораблі, на човні. Дехто по морю, інші по річці. Хто на великому кораблі, а хто на маленькому.
- А сьогодні ми самі «перетворимось» в маленький кораблик. Спочатку – «в кораблик біля причалу» (Діти, лежачи хитаються з боку на бік).
- А тепер – «в кораблик на хвилях, на вітрилах» 
(Діти, лежачи на животі, руками захватують носки ніг, енергійно покачуються вперед-назад).


Гра « Знайди кращий спосіб пересування»
Інструктор з фізичної культури:
– Діти! У парку багато вузьких стежинок. Вони в’ються між деревами і кущами,їх можна назвати стежинками спритності. На одній із таких стежинок ми будемо виконувати вправи. Поміркуйте, як можна пробігти по стежинці, але так тихо, щоб не хруснула жодна гілочка. Як потрібно пересуватися під гілками, які ростуть низько – низько, щоб не затронути їх?
(Діти придумують відповідні рухи. Інструктор з фізичної культури заохочує кращі з них).

Гра « Інопланетяни»
Інструктор з фізичної культури:
- Діти , давайте придумаємо з вами таку планету, на якій теж живуть розумні, схожі на людей істоти . Багато з того, що в них там є, схоже на земне, але є і таке, чого на землі і не має. Інопланетяни рухаються по своїй планеті по іншому, не так, як ми. Як, на ваш погляд, вони можуть пересуватися? Покажіть…
(Діти вигадують, фантазують відповідні рухи до змісту розповіді інструктора з фізичної культури).

 

Гра « Кішка»
Інструктор з фізичної культури показує дітям картинку, а діти інсценують сюжет цієї картини.

 

 

Заняття з розвитку рухової творчості для дітей 3-4 років «Колобок».
Завдання: 
Вчити дітей входити в уявну ситуацію,шукаючи нові сюжетні лінії ,нові форми рухів.
Обладнання: великий килим.
І. Інструктор з фізичної культури: 
- Діти, в нас сьогодні заняття по казці «Колобок».
Котиться – котиться Колобок, а назустріч йому - різні звірі. Зараз ви всі підете врозтіч. Як тільки я назву того, хто хоче з’їсти Колобка, ви відразу починаєте рухатись так, як ходить цей звір. Ідіть в розтіч .
Заєць! (Діти зображують рухи зайця.) Молодець, Вова, високо стрибає і ноги тримає разом! Оля навіть вушка зробила.
Вовк!( Діти зображують рухи вовка.) Свєта ступає, як вовк. Люда великі кігті показує! Лапи у вовка великі. А які широкі випади робить Ігор – справжній вовк!
Ведмідь! (Діти зображують рухи ведмедя.) Молодці, відразу пішли перевалюючись, але краще всіх йде Андрійко, накарачках – справжній ведмідь1
Лисиця! (Діти зображують рухи лисиці.) Ой, який пухнастий хвіст придумала Наташа! Підкрадається Лисиця – Люба – бач як виблискують її очі!
Увага, діти! Колобок покотився швидше, а звірі , кожен по-своєму пустились його здоганяти! ( Біг 20-25с.)
ІІ.- Діти! За вашими рухами легко було впізнати різних звірів. Тепер почнемо грати по – справжньому. Станьте біля стіни в колону на відстані великого кроку один від одного.
Колобок круглий тому йому потрібно котитись бічним перекидом до протилежної стінки ( поперек залу),а назад повертаються по – різному.
Присядьте, обхватіть коліна руками. Котиться – котиться Колобок . А на зустріч йому…
Підніміться, і голосно скажіть ,хто котиться, і повертайтесь назад. (Як зайці – стрибайте на двох ногах із сторони в сторону; вовки – широкими випадами вперед, імітуючи « хапальні» рухи; ведмеді – « по – ведмежі», з опорою на ступні і кісті ; лисиці – грайливим кроком на носках.)
Котиться – котиться Колобок… ( Діти виконують перекиди в зручному для кожного темпі. Слова « Назустріч йому …» слід виголошувати, коли останній « колобок» докотиться до протилежної стіни. Необхідно використати в коментаріях різні засоби художньої виразності – інтонацію, голос, міміку, жести.)
А тепер пограємо по черзі: дівчата показують Колобка і Зайця, хлопчики – Колобка і Вовка, Колобка і Ведмедя, а потім знову дівчата – Колобка і Лисицю.
ІІІ. Інструктор з фізичної культури. Я бачу, вам подобається фізкультурне заняття.
Цікаво знати, в які ще казки ви хотіли би пограти? Загадайте про це «рухливі» загадки. Дівчата йдіть в один куток, хлопчики – в інший. Придумайте і всі разом покажіть рухи, по яких можна впізнати казку.

Особливості фізичного розвитку дітей дошкільного віку

Саме в дошкільному віці закладаються основи гармонійного розвитку особистості, її фізичні досконалості – основи здоров’я, довголіття, формується багато рухових навичок, розвиваються фізичні якості (спритність, швидкість, сила тощо). Своєчасне та успішне формування рухової функції людини, особливо в дошкільний період її життя, має першочергове значення для повноцінного фізичного розвитку.

Правильний фізичний розвиток – фізіологічний та педагогічний процес, спрямований на досягнення фізичної досконалості, зміцнення здоров’я, підготовку підростаючого покоління до дорослого життя та праці.

У процесі фізичного виховання створюються позитивні умови для успішного засвоєння дітьми стійких навичок поведінки. Зв’язок фізичного виховання з розумовим передбачає повідомлення дітям певних знань з фізичної культури, зокрема правил рухливих ігор, найраціональніших способів виконання рухів.

З особливою чіткістю виявляється зв’язок фізичного виховання з трудовим, адже в основі трудової діяльності лежать різноманітні рухи. Удосконалення рухового апарату дитини підвищує працездатність організму; розвиток фізичних та вольових якостей сприяє практичній та психологічній підготовці дошкільників до високопродуктивної праці в майбутньому.

Під час виконання фізичних вправ удосконалюються функції аналізаторів: зорового, слухового, рухового. Чіткішими стають оцінки простору, у дітей розвивається почуття ритму, підвищується точність і чіткість рухів та інше. Усе це створює необхідні передумови для кращого сприймання навколишнього середовища і певною мірою впливає на естетичний розвиток.

Для прищеплення дітям емоційних смаків у процесі фізичного виховання велике значення має додержання відповідних гігієнічних умов на заняттях, гарна фізкультурна форма, яскраве художнє оформлення фізкультурного інвентарю (м’ячів, прапорців, обручів тощо).

На виховання естетичних почуттів значною мірою впливає музика, яка супроводжує заняття та ранкову гімнастику. Вона сприяє ритмічнішому й координованішому виконанню рухів, задає темп вправ, допомагає виконати їх виразніше. Усе це поліпшує настрій дітей, викликає в них загальне емоційне піднесення.

Фізичний розвиток та стан здоров’я дітей

Під фізичним розвитком дітей та підлітків розуміють безперервний біологічний процес. На кожному віковому етапі він характеризується визначеним комплексом пов’язаних між собою та зовнішнім середовищем (при керівній ролі центральної нервової системи) морфологічних та функціональних властивостей організму та зумовлені цими властивостями запасом фізичних сил.

Фізичний розвиток, стан здоров’я відображає стан дитячого колективу. Постійний нагляд за фізичним розвитком та станом здоров’я дітей та підлітків, які проводять лікарі та медичні сестри дитячих закладів, необхідний, так як дозволяє своєчасно намітити та здійснити ряд індивідуальних та масових оздоровчих мір.

Вивчення фізичного розвитку та стану здоров’я кожної дитини та всього дитячого колективу знаходиться в безперервному зв’язку. Без індивідуальної оцінки фізичного розвитку та стану здоров’я неможливо відобразити характеристику групи, так як і без знання середніх показників фізичного розвитку, притаманного даному віку, статі та колективу, неможливо об’єктивно оцінити фізичний розвиток кожної дитини.

Ріст та розвиток

Організм дитини відрізняється від організму дорослого рядом особливостей в будові та функціях окремих органів та систем.

Перш за все організм дитини, на відміну від організму дорослого, знаходиться в стані безперервного росту та розвитку. Під ростом розуміють кількісні зміни організму, під розвитком – якісні, диференціювання органів та тканин. Кількісні зміни, постійно накопичуючись, переходять в якісні. Це і є єдність та взаємозалежність росту та розвитку.

В окремі вікові періоди процеси росту та розвитку проходять нерівномірно та неоднаково. Більш того, кожний орган, кожна система органів мають свої закономірності по відношенню до процесів росту та розвитку, причому інтенсивність їх виражена тим більше, чим менший вік.

Окремі тканини на протязі всього періоду розвитку підлягають безперервному та складному диференціюванню.

Збільшення маси тіла – ваги – проходить неоднаково із року в рік. Періоди швидкого темпу росту змінюються періодами його уповільнення. Під час уповільнення росту відмічаються великі прибавки ваги. Уповільнення та прискорення росту співпадають з тими крупними гістологічними змінами, під які підпадає кісткова система.

Важливу роль в процесах перебудови кісткової тканини грає харчування. Так, збіднення їжі мінеральними солями та вітамінами в період глибокої морфологічної перебудови кісткової тканини приводить до остеопорозу та значному уповільненню росту. Встановлено, що збільшення органів не йде пропорційно загальному росту організму та паралельно процесам їх внутрішнього диференціювання. Остаточне формування структури органів, так як і їх ріст, закінчується в різні вікові періоди. Періоди бурхливого росту змінюються періодами уповільнення, на протязі яких проходить диференціювання його та вдосконалення функцій.

Формування функцій нервової системи позитивно впливають на розвиток рухової діяльності і, навпаки, розвиток м’язової системи сприяє вдосконаленню нервової діяльності.

Безперервний процес диференціювання тканин, незакінченість функціонального розвитку окремих органів та систем роблять організм дитини в порівнянні з організмом дорослого менш стійким до всілякого роду неблагоприємного впливу зовнішнього середовища. Тому у дітей нерідко виникають різні функціональні розлади та захворювання мають схильність до загострення.

Таким чином, в кожний віковий період організм характеризується визначеними морфологічними та фізіологічними особливостями та своєрідною властивістю реагувати на різні чинники зовнішнього середовища. Особливо це різко виражено у дітей під час вікової кризи.

Основні закономірності фізичного розвитку

Довжина тіла, вага та окружність грудної клітини є основними показниками фізичного розвитку. Проте, даючи оцінку фізичному розвитку дитини, лікарі керуються не лише цими соматометричними величинами, а використовують також результати фізіометричних вимірів (життєва ємність легень, сила тиснення рук та станова сила) та стоматоскопічних показників (розвиток кістково-м’язової системи, кровонаповнення, жировідкладення, статевий розвиток, різні відхилення в пропорціях тіла). Лише керуючись сукупністю цих показників, можна встановити, який фізичний розвиток дитини. Довжина тіла (основний показник фізичного розвитку) служить разом з тим основою для правильності оцінки ваги та окружності грудної клітини; вага виражає масу тіла; окружність грудної клітини – розвиток органів дихання та скелету.

Саме інтенсивне збільшення довжини та ваги тіла проходить на протязі першого та другого років життя. За перший рік довжина тіла дитини збільшується на 25 см, а за другий – 10-15 см; вага на першому році збільшується на 6-7 кг, а на другому – на 2-3 кг; потім щорічний приріст довжини тіла знижується до 4-5 см, а вага – до 1,5-2 кг.

Збільшення темпів росту знову відмічається в 6-7 років та з початком статевого дозрівання (в 11-12 років у дівчаток та в 13-14 років у хлопчиків).

В 6-7 років річний приріст довжини тіла складає 8-10 см, а період початку статевого дозрівання та наступні 2-3 роки – 5-7 см при щорічному збільшенні ваги на 3-4 кг. До 16-17 років у дівчат та 18-19 років у юнаків темп зростання довжини тіла складає 1-2 см, а вага – 2-3 кг, а в наступні роки, коли дозрівання закінчується, приріст довжини тіла доходить до декількох міліметрів.

Вважається, що збільшення довжини тіла, як правило, закінчується у жінок в 22 роки, а у чоловіків в 23-25 років. Криві зміни середніх величин довжини тіла та ваги в зв’язку з віком та статтю мають характерну направленість та амплітуду.

Багато морфологічних та особливо функціональних показників (життєва ємність легень, окружність грудної клітини, сила м’язів, витривалість до статичної напруги та до динамічної роботи, обмін речовин, енергетичні затрати організму) у дівчаток всіх віків значно нижчі, ніж у хлопчиків цього ж періоду. Лише в період статевого дозрівання дівчаток спостерігається тенденція наближення деяких їх функціональних показників з такими ж у хлопчиків.

Різниця в показниках довжини тіла та ваги у хлопчиків та дівчаток до періоду статевого дозрівання виражені на сильно різко. Дівчатка, у яких довжина тіла та вага дещо нижча, ніж у хлопчиків, порівнюються з останніми, о потім в зв'язку з більш раннім початком статевого дозрівання (в 11-12 років) переганяють їх. До 14-15 років статева зрілість дівчаток близька до свого завершення, тому збільшення довжини тіла та ваги стає у них менш інтенсивним, ніж у хлопчиків. В цьому віці хлопчики по довжині тіла та вазі порівнюються з дівчатками, а потім переганяють їх.

В подальшому всі показники фізичного розвитку у юнаків в середньому перебільшують такі у дівчат. Цей характерний хід кривих середніх величин довжини тіла та ваги в різних групах може значно мінятися в зв’язку з більш раннім або, навпаки, більш пізнім статевим дозріванням.

Паралельно із збільшенням всієї довжини тіла виміряється співвідношення пропорції окремих його частин. У дитини з відносно великою головою, довгим тулубом та короткими ногами з віком міняються розміри кінцівок та тулуба: голова стає відносно невеликою, тулуб – коротким; ноги - довгими.

Всі антропометричні показники для оцінки фізичного розвитку або інших цілей проводять в ранкові години на голому тілі стандартними інструментами.

Проводячи оцінку фізичного розвитку, намічуючи ті чи інші оздоровчі або санітарно-гігієнічні заходи, необхідно враховувати також основні анатомо-фізіологічні особливості дітей та підлітків.

Особливості шкірного покриву дітей

Шкіра – орган із дуже складною будовою, вона грає в житті організму велику роль. Це покрів, який не лише відгороджує організм від неблагоприємного впливу зовнішнього середовища, але і тісно пов’язуючий його з цим середовищем, дякуючи багато чисельним нервовим рецепторам, які в ньому закладені. Тому різноманітний вплив оточуючого середовища може в значній мірі змінювати функцію шкіри, що тягне за собою зміни в усьому організмі.

Шкіра дитини по своїй будові та функціям багато в чому відрізняється від шкіри дорослого. Вона має менш розвинений роговий шар і більш багатша кровоносними судинами, ніж шкіра дорослої людини. В силу цього всілякий зовнішній, в т.ч. водні процедури, повітряні ванни, променева енергія сонця та штучних джерел, відображаються на функціях шкіри більше, ніж у дорослого.

У дітей ясельного та дошкільного віку шкіра відрізняється особливою ніжністю, тонкістю та легкою ранимістю. Ця обставина, а також недостатній опір шкіри до проникаючих в ранки мікробів зумовлюють особливості перебігу шкірних захворювань.

Створення вітаміну Д із ергостерину під впливом ультрафіолетових променів проходить в шкірі; в ній також створюються імунні тіла.

Бактерицидна функція шкіри відображає стан імунної системи реактивності організму. У дітей та підлітків, які відстають по фізичному розвитку від вікових стандартів, частіше ніж у однолітків нормального та доброго розвитку, в усі сезони року спостерігається більш низька бактерицидна функція.

Важливу роль грає шкіра в регуляції теплового стану організму, так як через неї людина втрачає 85-90% виробленого тепла.

Механізми, які регулюють створення та віддачу тепла, у дітей недостатньо вдосконалені, що в значній мірі пояснює схильність малих дітей до переохолодження або перегрівання. З віком функції шкіри постійно вдосконалюються та наближаються до функцій, притаманних дорослій людині.

Особливості кістково-м’язової системи дітей

Скелет новонародженого складається із кісткової та хрящової тканини. Кісткова тканина формується поступово та постійно замінює хрящову тканину. У дітей в кістковій тканині переважають органічні елементи, чим зумовлена велика еластичність їх скелету та легке виникнення деформацій його при довгих напругах та неправильного положення тіла.

Постійність шийних та грудних згинів хребта встановлюється лише до 7 років. До цього віку в лежачому положенні ці природні згини згладжуються. Поперекові згини хребта встановлюються лише в 17-18 років. Зрощення окремих кісток скелету, наприклад, кісток тазу, не закінчено. Внаслідок цих особливостей при стрибках дітей з висоти на тверду поверхню можливі лише зміщення у них тазових кісток з послідуючим неправильним зрощенням. Такі зміни у формі тазу, що виникають у дорослих жінок можуть неблагоприємно сказатися на пологовій функції.

Кістки зап’ястя лише намічаються у новонародженого; постійно розвиваючись, всі вони (крім гороховидої) стають ясно видимими на рентгенограмі лише в 7 років, а процес їх окостеніння завершується значно пізніше – в 10-13 років. В цей же час закінчується окостеніння фаланг пальців.

Вказані особливості формування кисті рук необхідно враховувати при навчанні дітей письму та простішим трудовим навичкам. Неможна перегружати дітей, особливо першого року навчання, письмовою роботою.

З кістковою системою органічно пов’язана м’язова система, так як вони сумісно забезпечують рухи людини. Перш за всі розвиваються крупні м’язи (м’язи тулуба, особливо спини, плеча, передпліччя, стегна та ін.). Вони стають добре розвиненими в 6-7 років. Разом з тим до цього віку мілкі м’язи (наприклад, м’язи кисті руки ) іще дуже нерозвинені. В зв’язку з цим діти молодшого віку в значній мірі оволодівають основними видами природних рухів (ходьба, біг, стрибки, метання), але чітка координація рухів за участю мілких м’язів у них іще недостатньо досконала, їм важко виконувати мілкі та точні рухи.

Дітям дошкільного та молодшого шкільного віку притаманна велика рухливість, але внаслідок невдосконалення координації рухів, а звідси неекономної затрати сил при організації трудової діяльності або занять з фізичної культури, рекомендується давати такі вправи, які сприяли б розвитку та вдосконаленню основних рухових координацій. Дітей привчають виконувати ритмічні рухи, виробляють у них вміння орієнтуватися в просторі, вдосконалювати швидкість реакцій.

В 9-12 років діти набувають навичок за своїм бажанням розприділяти навантаження на різні групи м’язів, рухи стають більш координованими та чітко відтворюються в заданому ритмі.

З віком м’язова система все більше росте та розвивається. Так, якщо у новонародженого вага всіх м’язів дорівнює 23 % ваги тіла, а в 8 років – 27 %, то в 17-18 років вона досягає 43-44 %. Таке значне збільшення маси м’язів супроводжується зростанням сили.

З наростанням сили підвищуються навички організму до трудової діяльності, разом з тим вдосконалюється координація рухів та підвищується вміння володіти своїм тілом. Підвищення точності та координації рухів з віком зумовлено не тільки розвитком самих м’язів, але і вдосконаленням центральної нервової системи, формуванням рухового аналізатора.

 

 

 

Система загартування в сімї

 
З метою формування досконалих фізичних якостей, стимулювання захисних сил організму в дитячому садку вкористовують різноманітні форми і технології фізичного виховання і розвитку дітей. Але не лише дитячий садок приймає участь в оздоровлені дітей, але і батьки дитини. Батьки завжди прагнуть зміцнити здоров’я дитини, використовуючи для цього різні способи. Але чи всі ці способи грамотно підібрані до дитини. Ми пропонуємо орієнтовну систему загартування, яка не важка для виконання і допоможе дитині бути здоровою.
1) Провітрювання кімнат. Звичайно здійснюється через 1,5-2 години холодної пори року протягом 15-20 хвилин. В теплу пору року діти перебувають в приміщені при відчинених кватирках, фрамугах.Протягове провітрювання  (за відсутності дитини в кімнаті) здійснюється двічі-тричі на день і триває від 10 до 13 хвилин.Супутній провітрюванню захід: вологе прибирання помешкання.
2) Прогулянка на свіжому повітрі. Оптимально тричі на день (але не менше двох – до та після денного сну). Влітку та навесні корисно до 5 хвилин прогуляти дітей під мокрими після дощу деревами, взимку – під засніженими.Супутні заходи: ігри, праця у природі, самостійна ігрова діяльність, рухливі ігри.
 
3) Денний сон. При відчинених вікнах, фрамугах (по змозі – у спальних мішках на відкритих, не опалюваних взимку верандах) – за режимом відповідно віковій категорії.
 
4) Миття рук, умивання, промивання носа водою – 5-7 хвилин у режимі дня.
 
5) Промивання носа, полоскання горла відварами лікарських трав – для дітей від 4 до 7 років. Тривалість 1 хвилина, періодичність – залежно від вказівок медпрацівника.Супутній захід: точковий масаж обличчя.
 
6) Ходьба босоніж по землі, вологому піску, траві, калюжах (улітку), снігу (узимку за умови відповідної підготовки дитини). Цілорічно у приміщенні ходьба по вологих килимках, просочених розчином морської солі, йоду, відварами лікарських рослин. Залежно від різновиду, температури повітря, місця проведення тощо процедура триває від 1 до 10 хвилин.Супутній захід: вправи для профілактики плоскостопості, ходьба по килимках з каштанами, горохом, гумових килимках.
7) Повітряні ванни. Приймаються під час ранкової гімнастики, після денного сну, під час активних ігор вдома. Температура повітря від +21 до + 15 градусів. Тривалість 2-10 хвилин узимку і до 30 хвилин улітку. Коли дуже тепло, дошкільнята можуть бавитися весь день у самих трусиках та легеньких маєчках. Супутні заходи: легкий самомасаж – погладжування кистей рук, помацування шкіри на руках, грудях, животі, розтирання тіла коловими рухами.
8) Обливання ніг. Прийнятне для дітей віком від двох років. Рекомендується взимку після денного сну, а теплої пори року – перед денним сном. Тривалість від 20 до 40 секунд (з поступовим наростанням). Температура води від  +20 до + 18 градусів. Для загартованих дітей можливе зниження температури. При обливанні ніг водою контрастних ремператур початкова температура + 36 градусів, кінцева + 25 градусів. Супутні заходи: потупування ногами, згинання і розгинання пальців.
9) Вологе обтирання тіла. Рукавичкою або рушничком (тканину краще просочити відваром мяти, ромашки, чебрецю, любистку). Для дітей від трьох років і більше. Проводиться щодня після гімнастики або денного сну. Тривалість від 50 секунд до 1 хвилини. Температура води  від + 34 до + 23 градусів (з поступовим пониженням).  Супутні заходи: різноманітні рухи руками, повороти, нахили тулуба.
 10) Обливання тіла (по можливості – душ – від 2 років). Бажано щодня після ранкової гімнастики, або денного сну. Тривалість 15-35 секунд. Температура + 35 градусів. Залежно від віку дитини і ступеня загартованості організму можливе зниження температури до + 1 градуса. 11) Купання у відкритих водойомах. Для дітей від 3 років улітку. Купатися можна щодня з 10-ї ранку до опівдня і з 15-ї до 17-ї години. Тривалість водної процедури 3 – 10 хвилин (залежно від віку дітей). Температура води не нижча + 22 градусів, повітря до + 26 градусів.Супутній захід: рухи для навчання плавання, рухливі ігри у воді.12) Сонячні ванни. Приймати бажано від 3 років під час прогулянки, на пляжі. Тривалість нарощується  від 3-4 хвилин до 15 хвилин.Супутні заходи: рухливі ігри, ігри з піском та водою.
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

 


1
2
3
4
5